«Афганістан – мій біль, моя пекуча рана»

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна! Війна! Війна!

 Афганська війна брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтва, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець.

15 лютого минає 28 років з дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу.

Свій інтернаціональний обов’язок виконувало 160 тисяч солдат, понад 40 тисяч з них – українці. Кожен четвертий із нагороджених на афганській війні – українець.

Сьогодні в нашій школі був проведений захід «Афганістан – мій біль, моя пекуча рана». На заході учні познайомилися з історією і реаліями афганської війни.

Ключовими словами виховного заходу став заклик до миру і злагоди.

Скільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає. Нагадує. Кличе:

Захистіть, збережіть, люди мир!